Спасибо тебе, Катерина.

Хто вона? Пф ... сама не знаю, але одне я розумію, вона прекрасна. Вона Якось промінчик сонця посеред зливи, як ... перша зірка на нічному небі, ці чорні як вугілля волосся, а її посмішка ... я промовчу. Вона веде мене кудись, таке відчуття що на край світу. Йде так впевнено, не боїться загубитися, не боїться нічого. На відміну від мене, я боюся лише одного. Втратити її хоч на секунду. Вона щось мені розповідає, як раптом ми опинилися на ... даху будівлі? -Тут чертовски красиво ... -Чи. Вона посміхнулася мені, в її очах було видно тепло, щирість. - спасибі тобі. - за що? - за щось що ти є, моя Катерина. Вони сіли на край даху і спостерігали за світанком, разом.